Малайська мова
Мала́йська мо́ва (Bahasa Melayu) — одна з австронезійських мов (малайсько-полінезійська гілка, західне відгалуження). Поширена на острові Суматра, півострові Малакка, на прибережних районах острова Калімантан, а також на деяких дрібніших островах.
Починаючи з раннього середньовіччя, малайська мова використовувалася як мова міжетнічного спілкування і міжнародних зв'язків у всьому ареалі малайської «прибережної цивілізації» (Малайський архіпелаг, півострів Малакка, узбережжя Індокитаю і Нової Гвінеї), була мовою поширення ісламу і християнства. Малайською мовою існує багата література різних жанрів — як місцева, так і перекладна.
Перші пам'ятки малайської мови — написи на камінні на островах Суматра і Банка (VII століття); письменність складова південноіндійського типу (див. індійська писемність). Сильно модифіковані форми індійської писемності, які називаються «каганга» і «ренчонг», збереглися в окремих районах Суматри.
З XIV століття разом з ісламом поширюється видозмінена арабська писемність «джаві». З XIX століття швидко поширюється латиниця — в Індонезії вона була кодифікована на початку XX століття, а в Малайзії і Сінгапурі — після 1957 р.
Малайська мова державна в Малайзії, Брунеї, Сінгапурі (в Сінгапурі поряд з англійською, китайською і тамільською), а також в Індонезії, де вона називається індонезійською мовою (Bahasa Indonesia). В 1972 р. для усіх варіантів 1971 року була запроваджена єдина система писемності на основі латиниці і максимально уніфіковані правила орфографії.
У Малайзії в 1969 р. було спроба запровадити назву «малайзійська мова» (Bahasa Malaysia), але починаючи з 1990-х років спостерігається повернення до традиційної назви «малайська мова» (Bahasa Melayu).
Починаючи з раннього середньовіччя, малайська мова використовувалася як мова міжетнічного спілкування і міжнародних зв'язків у всьому ареалі малайської «прибережної цивілізації» (Малайський архіпелаг, півострів Малакка, узбережжя Індокитаю і Нової Гвінеї), була мовою поширення ісламу і християнства. Малайською мовою існує багата література різних жанрів — як місцева, так і перекладна.
Перші пам'ятки малайської мови — написи на камінні на островах Суматра і Банка (VII століття); письменність складова південноіндійського типу (див. індійська писемність). Сильно модифіковані форми індійської писемності, які називаються «каганга» і «ренчонг», збереглися в окремих районах Суматри.
З XIV століття разом з ісламом поширюється видозмінена арабська писемність «джаві». З XIX століття швидко поширюється латиниця — в Індонезії вона була кодифікована на початку XX століття, а в Малайзії і Сінгапурі — після 1957 р.
Малайська мова державна в Малайзії, Брунеї, Сінгапурі (в Сінгапурі поряд з англійською, китайською і тамільською), а також в Індонезії, де вона називається індонезійською мовою (Bahasa Indonesia). В 1972 р. для усіх варіантів 1971 року була запроваджена єдина система писемності на основі латиниці і максимально уніфіковані правила орфографії.
У Малайзії в 1969 р. було спроба запровадити назву «малайзійська мова» (Bahasa Malaysia), але починаючи з 1990-х років спостерігається повернення до традиційної назви «малайська мова» (Bahasa Melayu).
Країна
-
Кокосові острови
Архіпелаг коралового походження. Складається з південної частини і окремо розташованого за 25 км на північ єдиного безлюдного острова Північний Кілінг. Найбільша висота над рівнем моря — 5 м. Загальна площа — 14 км². -
Острів Різдва
Площа острова — 135 км²; населення — 1402 особи, але громадян близько 360 осіб. 70 % населення — китайці, 20 % — європейці і близько 10 % — малайці. У релігійному відношенні переважають буддисти (близько 35 % — в основному китайці), мусульмани — близько 25 % (малайці і деякі китайці), близько 20 % — християни (практично всі європейці і деякі китайці). Серед китайців поширений і даосизм (близько 15 %).