Тагальська мова
Таґальська мова (Wikang Tagalog) — офіційна мова Республіки Філіппіни (поряд з англійською) і одна з найпоширеніших мов на Філіппінських островах. Головна мова ЗМІ та освіти. Таґальська поширена як мова міжнаціонального спілкування як у країні, так і в закордонних філіппінських громадах.
Назва таґальської мови походить від назви tagá-ílog, в котрій слово tagá — означає «мешканець» і ílog означає «річку», таким чином первісне значення цього слова було — «мешканець річки». На цей час дуже мало відомо про історію мови оскільки до захоплення Філіппін Іспанією не збереглося жодної письмової пам'ятки мови, або тексту. Деякі вчені висувають гіпотезу, що таґальська мова виникла в північно-східних або східних регіонах країни.
Перша відома книга таґальською мовою — Doctrina Cristiana (Християнська Доктрина), датована 1593 роком. Ця книга була написана іспанською мовою в супроводі двох версій таґальської мови: одна таґальським шрифтом (баібаїн), а інша латиницею. Під час іспанського володіння островами католицькі священики складали граматики і словники таґальської мови.
Поет Франсіско Бальтасар (1788—1862) вважається одним з найкращих авторів таґальською мовою. Його найвідоміша робота 19-го сторіччя, поема «Флоранта і Лаура» — найкращий зразок класичної таґальської мови. За межами Філіппін, таґальська мова також поширена в межах етнічних філіппінських громад.
Таґальська мова належить до центрально-філіппінських мов, малайсько-полінезійської підсім'ї в межах Австронезійського сімейства мов. Ця мова є спорідненою індонезійській, малайській, мові Фіджі, маорі (Нова Зеландія), гавайській мові, малаґасійській мові (Мадагаскар), полінезійській мові, таїтянській (Таїті), чаморській (о. Гуам), тетумській (Східний Тимор), і мові пайван (Східний Тайвань).
Таґальська мова має багато запозичень з іспанської, китайської, англійської, малайської, санскриту, арабської мов, а також з інших мов філіппінських островів.
Назва таґальської мови походить від назви tagá-ílog, в котрій слово tagá — означає «мешканець» і ílog означає «річку», таким чином первісне значення цього слова було — «мешканець річки». На цей час дуже мало відомо про історію мови оскільки до захоплення Філіппін Іспанією не збереглося жодної письмової пам'ятки мови, або тексту. Деякі вчені висувають гіпотезу, що таґальська мова виникла в північно-східних або східних регіонах країни.
Перша відома книга таґальською мовою — Doctrina Cristiana (Християнська Доктрина), датована 1593 роком. Ця книга була написана іспанською мовою в супроводі двох версій таґальської мови: одна таґальським шрифтом (баібаїн), а інша латиницею. Під час іспанського володіння островами католицькі священики складали граматики і словники таґальської мови.
Поет Франсіско Бальтасар (1788—1862) вважається одним з найкращих авторів таґальською мовою. Його найвідоміша робота 19-го сторіччя, поема «Флоранта і Лаура» — найкращий зразок класичної таґальської мови. За межами Філіппін, таґальська мова також поширена в межах етнічних філіппінських громад.
Таґальська мова належить до центрально-філіппінських мов, малайсько-полінезійської підсім'ї в межах Австронезійського сімейства мов. Ця мова є спорідненою індонезійській, малайській, мові Фіджі, маорі (Нова Зеландія), гавайській мові, малаґасійській мові (Мадагаскар), полінезійській мові, таїтянській (Таїті), чаморській (о. Гуам), тетумській (Східний Тимор), і мові пайван (Східний Тайвань).
Таґальська мова має багато запозичень з іспанської, китайської, англійської, малайської, санскриту, арабської мов, а також з інших мов філіппінських островів.
Країна
-
Північні Маріанські Острови
Північні Маріанські Острови (Northern Mariana Islands), офіційна назва Співдружність Північних Маріанських Островів (Sankattan Siha Na Islas Mariånas) — співдружність у політичному союзі зі Сполученими Штатами Америки, розташована у стратегічно важливому місці у західній частині Тихого океану. Складається з 15 островів; їхні географічні координати — 15°1′2″ пн. ш., 145°4′5″ сх. д. Населення островів становить близько 80 тис. жителів. Загальна площа суші всіх островів — 463,63 кв. км. На островах збереглося кілька активних вулканів.
Маріанські острови були відкриті експедицією Фернана Магеллана 6 березня 1521 року. Там аборигени чаморро, що жили на стадії первісно-общинного ладу, викрали в іспанців човен, і Магеллан назвав ці острови «Las Islas de los Ladrones» — тобто «Острови злодіїв», або «Розбійницькі острови». Хоча ці острови були оголошені володінням Іспанії ще в XVI столітті, практично контроль над ними іспанці почали встановлювати тільки з 1668 року. Там висадилися іспанські монахи-єзуїти, перейменували острови в Маріанські, «Las Islas Marianas», або «Las Marianas» на честь Маріанни Австрійської, і почали навернення аборигенів у християнську віру.
