Кечуа
Ке́чуа (ке́чва) — найпоширеніша автохтонна мова південноамериканського континенту, особливо в західних регіонах Південної Америки. Посідає четверте місце в Америці за кількістю носіїв: за нею йдуть гуарані й аймара. Конституції Болівії, Еквадору і Перу стимулюють і поважають автохтонні мови, серед яких мові кечуа надається статус другої державної після іспанської. Багато вчених заперечують твердження, що кечуа — це одна мова, вважаючи, що кечуа — це мовна сім'я, як, наприклад, китайська мова. SIL International характеризує кечуа як макромову.
Слово «кечуа» — транслітерація українською мовою слова qhichwa — одне зі значень якого «місцевість, що кипить». Голосна «і» має алофон [e] біля увулярного приголосного звука ['qeʧwa]. Це явище спостерігається у більшості діалектів і збереглося у гілці кечуа ІІ, де фонема «q» перетворилася на фонему «k» [kiʧwa]. Інша назва мови «руна шімі» або «руна сімі» (runa šimi) — «мова людини», це самоназва. Вона відповідає її первісній функції лінгва франка між різними народами центрального Перу. Таким чином, runa šimi перекладається нині як «мова індіанців». Обидва колумбійські діалекти знані як inka šimi — «мова інків».
Слово «кечуа» — транслітерація українською мовою слова qhichwa — одне зі значень якого «місцевість, що кипить». Голосна «і» має алофон [e] біля увулярного приголосного звука ['qeʧwa]. Це явище спостерігається у більшості діалектів і збереглося у гілці кечуа ІІ, де фонема «q» перетворилася на фонему «k» [kiʧwa]. Інша назва мови «руна шімі» або «руна сімі» (runa šimi) — «мова людини», це самоназва. Вона відповідає її первісній функції лінгва франка між різними народами центрального Перу. Таким чином, runa šimi перекладається нині як «мова індіанців». Обидва колумбійські діалекти знані як inka šimi — «мова інків».
