Вірменська мова

Вірменська мова
Вірменська мова (Հայերէն) належить до сім'ї індоєвропейських мов, серед яких є однією з старописемних, і становить особливу групу.

Загальне число носіїв мови всього світу — близько 9 млн.

Історія літературної вірменської мови ділиться на 3 періоди: стародавній, середній і новий:

* Стародавній — з V до XI ст. Мова цього періоду має назву давньовірменської, а мова письмових пам'ятників — Грабар.

* Мова середнього періоду (XI–XVII ст.) має назву середньовірменської.

* Новий період (з XVII ст.) характеризується формуванням сучасної вірменської мови, яка вже з кінця XIX ст. набуває особливостей нововірменської літературної мови; вона представлена східним та західним варіантами, що розпадаються на безліч діалектів. Населення Республіки Вірменія користується східним варіантом вірменської мови (ашхарабар).

Для вірменської мови, як і для грузинської характерна особлива писемність, яка базується ані на кирилиці, ані на латиниці.

* Звуки, які означають літери вірменської абетки

Країна
  • Межиріччя
    Межирі́ччя, також Месопота́мія (Μεσοποταμία — «земля між річками», від — «між», «середина»; — «річки, потоки»), або Дворі́ччя — регіон в Азії. У строгому сенсі — це алювіальна рівнина між річками Тигр та Євфрат на території сучасних Іраку та Сирії, однак у звичному вжитку цей термін включає долини обох річок разом із навколишніми низовинами, що обмежені Аравійською і Сирійською пустелями на південному сході та заході, Перською затокою на півдні, горами Кавказу і Загросу на півночі.

    Межиріччя має давню і сповнену подіями історію — перші держави в цьому регіоні виникли понад 5 тисяч років тому. Месопотамію часто називають колискою цивілізацій. Тут виникла перша в історії людства писемність — клинопис, розвинулись рільництво та іригація, були здійснені численні винаходи (колесо і вдосконалення транспортних засобів), відбувався розвиток домобудівництва і ряду виробів (від гончарного до металургії), розвинута астрономія.