Мова - Таджицька мова

Таджицька мова (Забони тоҷикӣ tojikí, تاجیکی‎ ) — один із літературних стандартів перської мови (іншими є фарсі та дарі), офіційна мова Таджикистану. Поширена також в Узбекистані, Киргизстані, північному Афганістані та, частково, в Ірані. Загальна кількість мовців за різними даними сягає від 38 до 40 мільйонів. Діалекти підрозділяються за такими групами: північні (регіони Бухари, Самарканду, Ферганської долини, Пенджикента), центральні (Зеравшанський регіон), південні (каратегінські, кулябські, роґські, бадахшанські), а також південно-східні (дарвазькі).

В Афганістані для запису таджицької на письмі використовують персо-арабську абетку на кшталт дарі. Внаслідок кризових явищ і військових конфліктів кінця XX — початку XXI століття багато таджиків емігрувало в інші країни і нині значна таджикомовна діаспора існує в Росії, Казахстані.

Таджикистан

З 1929 по 1991 роки Таджикистан входив до складу СРСР як одна з союзних республік (Таджицька РСР). Незалежність країни була проголошена 9 вересня 1991 року, однак фактичне відокремлення сталося після розпаду СРСР в грудні 1991 року.

Таджикистан багатий на природні ресурси, але оскільки 93 % території республіки займають гори, їхній видобуток ускладнений слабо розвинутою інфраструктурою. Таджикистан розташований далеко від основних євразійських транспортних потоків. Важке економічне становище є наслідком багатьох чинників: невигідним ЕГР (відстороненість від світової інфраструктури, високогірне положення), важкою соціальною обстановкою (в країні після розпаду СРСР розпочалася громадянська війна), слабкою розвиненістю таджицької економіки як такої і слабкою владою (в сучасних умовах Таджикистан має нетривалий досвід державності). За обсягом ВВП на душу населення республіка поступається всім пострадянським державам, посідаючи за цим показником третє місце з кінця в Азії.

Узбекистан

Узбекиста́н або Респу́бліка Узбекиста́н — держава в Центральній Азії. Межує з Казахстаном на півночі і північному сході, з Туркменістаном на південному заході, Афганістаном на півдні, Таджикистаном на південному сході і Киргизстаном на північному сході. Узбекистан не має виходу до моря. Разом з Ліхтенштейном, є однією з двох країн світу, якій для виходу в світовий океан необхідно перетнути дві держави. Це світська, унітарна конституційна республіка, що складається з 12 провінцій, однієї автономної республіки та столиці.

Узбекистан є членом СНД, ОБСЄ, ООН та ШОС. Хоча Узбекистан є офіційно демократичною республікою, до 2008 року неурядові правозахисні організації визначили Узбекистан як «авторитарну державу з обмеженими громадянськими правами».