Узбецька мова
Узбе́цька мо́ва (Oʻzbek tili, اۉزبېک تیلی, Ўзбек тили) — одна з тюркських мов. Поширена в Узбекистані, а також у Казахстані, Киргизстані, Туркменістані, Таджикистані, північному Афганістані та на північному заході Китаю.
Сформована на базі трьох мовних спільнот — кипчацької, огузької та карлуко-чигиле-уйгурської, узбецька мова багата діалектами. Говірки — ташкентська, самаркандська, бухарська, ферганська, хорезмська — значно відрізняються одна від одної.
Характерною рисою узбецької мови порівняно з іншими тюркськими мовами є відсутність сингармонізму. Лексика налічує великий шар перських та таджицьких запозичень.
Староузбецька мова сформувалася до 15 сторіччя, чому значною мірою сприяла творчість поета Алішера Навої.
В основу сучасної літературної мови покладено говірки Ташкенту та Фергани зі значним впливом староузбецької мови.
До 1927 року узбецька мова записувалася арабською абеткою, потім латинською, а починаючи з 1940 року в часи Узбецької РСР кирилицею. З 1992 року офіційною є абетка, що базується на англійському варіанті латинки (з двознаками «ch», «sh», із «j» для звуку і «i» як для, так і для ), однак кирилиця також лишилася у вжитку. Узбеки Китаю та Афганістану користуються арабською абеткою.
* Кириличним літерам Ё ё, Ю ю, Я я відповідають латинські двознаки Yo yo, Yu yu, Ya ya.
* Кириличній літері Е е на початку слова відповідає латинський двознак Ye ye.
* Кириличній літері Ц ц відповідає Ts ts чи літера S s, в залежності від позиції в слові.
* Кириличному двознакові сҳ у латинській абетці відповідає s'h.
Сформована на базі трьох мовних спільнот — кипчацької, огузької та карлуко-чигиле-уйгурської, узбецька мова багата діалектами. Говірки — ташкентська, самаркандська, бухарська, ферганська, хорезмська — значно відрізняються одна від одної.
Характерною рисою узбецької мови порівняно з іншими тюркськими мовами є відсутність сингармонізму. Лексика налічує великий шар перських та таджицьких запозичень.
Староузбецька мова сформувалася до 15 сторіччя, чому значною мірою сприяла творчість поета Алішера Навої.
В основу сучасної літературної мови покладено говірки Ташкенту та Фергани зі значним впливом староузбецької мови.
До 1927 року узбецька мова записувалася арабською абеткою, потім латинською, а починаючи з 1940 року в часи Узбецької РСР кирилицею. З 1992 року офіційною є абетка, що базується на англійському варіанті латинки (з двознаками «ch», «sh», із «j» для звуку і «i» як для, так і для ), однак кирилиця також лишилася у вжитку. Узбеки Китаю та Афганістану користуються арабською абеткою.
* Кириличним літерам Ё ё, Ю ю, Я я відповідають латинські двознаки Yo yo, Yu yu, Ya ya.
* Кириличній літері Е е на початку слова відповідає латинський двознак Ye ye.
* Кириличній літері Ц ц відповідає Ts ts чи літера S s, в залежності від позиції в слові.
* Кириличному двознакові сҳ у латинській абетці відповідає s'h.
