Киргизька мова

Киргизька мова
Кирги́зька мо́ва (кыргыз тили, кыргызча; قىرعىزچا ,قىرعىز تىلى; kyrgyz tili, kyrgyzça) — мова киргизів, одна з тюркських мов. Є державною мовою Киргизстану. Розповсюджена у Киргизстані та, частково, в Китаї (Сіньцзян-Уйгурський автономний район), Афганістані, Туреччині, Пакистані (Читрал), Росії, Таджикистані та Казахстані. Загальна кількість мовців — близько 3,5 мільйонів. Має декілька груп діалектів.

Фонетичні особливості киргизької мови: розрізнення голосних за часокількістю (довгі та короткі), послідовний сингармонізм, на початку слова характерна дзвінка африката ж/дж, яка відповідає й/ж/дь в інших тюркських мовах.

Морфологія типова для тюркських мов. Вказівні займенники мають, як правило, дві форми — з кінцевим -л та без нього: бул/бу «цей». Заперечувальний аспект дієслова виражається за допомогою афікса -ба-, але в деяких випадках може застосовуватися заперечне слово эмес.

Лексика літературної мови має значну кількість запозичень з арабської, фарсі та російської мови.

У 1924 році розроблено киргизьку писемність на основі арабської графіки, після 1926 року — на основі латинки, а з 1940 року до нашого часу вживається кирилиця в Киргизстані та змінена арабська абетка в Китаї.

Киргизька мова має багато спільного з гірно-алтайськими мовами, можливо, будучи за походженням східнотюркською мовою; але в сучасному стані вона все-таки ближча до кипчацьких мов, утворюючи серед них окрему киргизо-кипчацьку підгрупу.

Країна