Південна Кароліна (South Carolina)
До європейської колонізації на території Південної Кароліни мешкали племена ямасі та кусабо. У 1663 році англійський король Карл II подарував землі Північної та Південної Кароліни вісьмом англійським аристократам. У 1670 році на території Південної Кароліни було засновано перше європейське поселення — Чарльз-Таун (сучасний Чарлстон). У 1729 році відбувся поділ Кароліни на Північну і Південну. Південна Кароліна стала самостійною королівською колонією — провінцією Південна Кароліна.
Після закінчення Війни за незалежність колонія стала восьмим штатом нової держави. Південна Кароліна була сільськогосподарським штатом, на території якого переважали бавовняні плантації. У 1860 році Південна Кароліна перша з південних штатів вирішила вийти зі складу США на знак протесту проти скасування рабовласництва. У Громадянській війні брало участь близько 60 тисяч жителів штату. Після війни почався період Реконструкції. У штаті почалася індустріалізація. У сільському господарстві від розведення бавовнику перейшли на розведення сої, кукурудзи.