Географічна карта - Волочиськ (Volochysk)

Волочи́ськ — місто в Україні, у Хмельницькому районі Хмельницької області, центр Волочиської міської громади та колишній районний центр Волочиського району.

Місто розташоване на лівому березі річки Збруч (притока Дністра), навпроти смт Підволочиськ Тернопільської області, на Волинсько-Подільському плато, висота якого над рівнем моря в районі міста сягає 321 м. Рельєф тут хвилястий, розчленований балками.

Населення 19 516 мешканці (01.01.2015).

Залізнична станція Волочиськ на лінії Гречани — Тернопіль за 66 км від Хмельницького. Через місто пролягають автошляхи ( М-30) Стрий — Тернопіль — Кропивницький — Знам'янка — Луганськ — Ізварине , Т 2005 Підволочиськ — Волочиськ,. В місті розвинена машинобудівна, харчова, легка промисловість.

Перша згадка про місто датована 1463 роком. Статус міста — з 1970 року.

Волочиськ належить до стародавніх поселень. Спочатку це поселення називалось Волочище. Походить ця назва від слова «волочити», тобто перетягувати волок. За часів Галицько-Волинського князівства і в наступні століття тут проходив торговельний шлях із Заходу на Схід. Щоб перебратися через річку і її заболочені береги купцям доводилось волочити свої вантажі. На цьому шляху (на лівому і правому берегах Збруча) виникло два поселення з однойменною назвою — Волочище. Пізніше поселення на правому березі річки було перейменоване на Підволочиськ.

У стародавній період територію сучасного Волочиська заселяли слов'янські племена волинян. У IX і X століттях ця місцевість належала до Київської Русі, пізніше — до Галицько-Волинського князівства. У 1241 році цю місцевість захопили і спустошили монголо-татари, які йшли з Києва для загарбання Галича.

У другій чверті XIV століття Волочиськ входив до складу Кузьминського повіту, який охоплював територію південної Волині. Волинь у цей час входила до складу Великого князівства Литовського.

Уперше згадується Волочиськ під назвою села Волочище в Подільському акті князів Збаразьких від 9 липня 1463 року. До цього Волочище належало волинському магнату князю Василю Збаразькому, після смерті якого, за подільчим актом 1463 року, село перейшло у володіння його сина Семена Збаразького.

За даними «Словника географічного Королівства Польського» («СГКП»), 4 травня 1518 року король Сігізмунд І Старий підтвердив права князя Костянтина Острозького на володіння маєтками, отриманими як спадок бабці його першої дружини Тетяни Семенівної з Гольшанських — княжни Марії Несвицької-Рівненської та її чоловіка — князя Семена Васильовича Несвицького-Збаразького-Колоденського. 1545 року поселення було власністю князя Михайла Збаразького. .