Ірбід (Irbid)
Провінція Ірбід (محافظة إربد) — одна з дванадцяти провінцій Йорданії. Розташована на північному заході країни біля кордону з Сирією та Ізраїлем. Посідає друге місце в Йорданії за чисельністю населення після провінції Ель-Асіма і перше за щільністю населення. Адміністративний центр — місто Ірбід.
В різні епохи в місцевості навколо Ірбіду існували ідумейська, аммонітська, грецька, римська та ісламська цивілізації, залишивши за собою чимало історичних та археологічних пам'яток. В околицях провінції Ірбід розташовувалися видатні елліністичні міста, а саме: Арабелла (Ірбід), Капітоліда (Бейт-Рас), Діон (Аль-Гісн), Гадара (Умм-Каїс), Пелла (Табект-Фахель) та Абіла. Разом вони об'єднувалися в Десятимістя.
Християнство зазнало значного поширення в цій місцевості в ІІІ-ІІІ ст. н. е. А згодом арабська християнська династія Гассанідів створили свою династій на рівнинах Північної Йорданії.
У VII столітті регіон опинився під владою мусульман. Завдяки перемозі в 634 р. н.е. мусульмани захопили Ірбід, Бейт-Рас, Умм-Кайс і Пеллу. У 15 році за гіджрою (636 р. н. е.) мусульманське військо на чолі з Халідом ібн аль Валідом розгромило візантійську армію в довгій битві при Ярмуці. Відтоді закінчилась римська присутність в цьому регіоні. У 1187 році військо Салаха ед Діна просунулися до Хаттіна, в якому відбулася одна з найлютіших битв в історії Хрестових походів — битва на рогах Хаттіна. Внаслідок цієї битви поверненням Єрусалим повернувся під владу мусульман.
За правління Мамелюків Ірбід відігравав важливу роль як зупинка для караванів паломників, що йшли з Туреччини, півночі Іраку та півдня сучасної Росії. Місто було важливим транспортним вузлом між Єгиптом, Хіджазом та Палестиною. Особливо Ірбід був пов'язаний з Дамаском, що позитивно сприяло культурному та науковому значенню міста. На додаток до розповсюдження багатьох науковців та мусульманських вчених-юристів, ісламська експансія залишила в цій місцевості багато могил супутників пророка Мухаммеда, а також чимало мечетей та інших релігійних будівель.
В різні епохи в місцевості навколо Ірбіду існували ідумейська, аммонітська, грецька, римська та ісламська цивілізації, залишивши за собою чимало історичних та археологічних пам'яток. В околицях провінції Ірбід розташовувалися видатні елліністичні міста, а саме: Арабелла (Ірбід), Капітоліда (Бейт-Рас), Діон (Аль-Гісн), Гадара (Умм-Каїс), Пелла (Табект-Фахель) та Абіла. Разом вони об'єднувалися в Десятимістя.
Християнство зазнало значного поширення в цій місцевості в ІІІ-ІІІ ст. н. е. А згодом арабська християнська династія Гассанідів створили свою династій на рівнинах Північної Йорданії.
У VII столітті регіон опинився під владою мусульман. Завдяки перемозі в 634 р. н.е. мусульмани захопили Ірбід, Бейт-Рас, Умм-Кайс і Пеллу. У 15 році за гіджрою (636 р. н. е.) мусульманське військо на чолі з Халідом ібн аль Валідом розгромило візантійську армію в довгій битві при Ярмуці. Відтоді закінчилась римська присутність в цьому регіоні. У 1187 році військо Салаха ед Діна просунулися до Хаттіна, в якому відбулася одна з найлютіших битв в історії Хрестових походів — битва на рогах Хаттіна. Внаслідок цієї битви поверненням Єрусалим повернувся під владу мусульман.
За правління Мамелюків Ірбід відігравав важливу роль як зупинка для караванів паломників, що йшли з Туреччини, півночі Іраку та півдня сучасної Росії. Місто було важливим транспортним вузлом між Єгиптом, Хіджазом та Палестиною. Особливо Ірбід був пов'язаний з Дамаском, що позитивно сприяло культурному та науковому значенню міста. На додаток до розповсюдження багатьох науковців та мусульманських вчених-юристів, ісламська експансія залишила в цій місцевості багато могил супутників пророка Мухаммеда, а також чимало мечетей та інших релігійних будівель.
