Румунська мова

Румунська мова
Руму́нська мо́ва (limba română, або românește, букв. «румунською»; застаріла українська назва волоська) — балканороманська мова, якою розмовляють приблизно 22–26 мільйонів людей як рідною мовою, переважно в Румунії та Молдові, і ще 4 млн людей як другою мовою. За іншою оцінкою, у світі налічується близько 34 млн людей, які розмовляють румунською, з яких 30 млн говорять нею як рідною. Це офіційна та національна мова як Румунії, так і Молдови, а також одна з офіційних мов Європейського Союзу, Автономномого краю Воєводини (Сербія) та на горі Атос (Греція).

Румунська мова є частиною східно-романської підгрупи романських мов, лінгвістичної групи, яка виникла з кількох діалектів народної латинської мови, що відокремилися від західнороманських мов у період з V по VIII століття. Щоб виділити її в межах східнороманських мов, у порівняльному мовознавстві її називають дако-румунською мовою на відміну від найближчих родичів — арумунської, меглено-румунської та істрорумунської. Румунська мова також відома як молдовська згідно з Конституцією Республіки Молдова, хоча відповідно декларації незалежности Республіки Молдова 1991 року і постанови Конституційного суду Республіки Молдова 2013 році, який підтвердив пріорітетність декларації про незалежність над Конституцією, «офіційною мовою республіки є румунська».

Численні іммігранти, які розмовляють румунською мовою, живуть у багатьох інших регіонах і країнах по всьому світу, з великим населенням в Італії, Ізраїлі, Іспанії, Росії, Німеччині, Канаді, Сербії, Сполученому Королівстві, Сполучених Штатах та Україні.

Перші писемні пам'ятки румунської мови (листування, ділові папери, релігійні тексти) належать до початку XVI ст. Формування літературної мови почалося у XVII ст. історичними хроніками. Спочатку для запису румунських текстів використовувалася кирилиця, а 1860 року було здійснено перехід на латинку.

Країна