Луганда
Луганда, або ганда, — мова сім'ї банту, поширена головним чином в Уганді, в регіоні, званому Буганда (від назви народу ганда, що населяє його).
Крім представників народу ганда, нею володіють близько 100 000 представників інших етносів (1991, перепис), разом близько 3 млн мовців. Носіїв цієї мови найбільше проживає саме в Уганді. Це друга за поширеністю мова в Уганді, вона поступається лише англійській.
Проникнення на території Уганди племен банту датується приблизно першою половиною I тисячоліття н. е. До XVI століття на території Буганди вже існувала централізована держава. Активні контакти з європейськими та арабськими торговцями і колонізаторами поширюються лише від середини XIX ст.
Тоді ж почалося і дослідження мови луганда, яким займалися в першу чергу місіонери. З початку XX століття на території Уганди починає поширюватися суахілі, лінгва-франка Східної Африки. Після здобуття незалежності Угандою офіційною мовою країни стала англійська.
Розглядалася також можливість надання цього статусу одній з тубільних мов, і двома основними кандидатами були луганда і суахілі. Багато хто з тих, хто не належав до народу ганда, були проти луганди. Врешті при Іді Аміні вибір був зроблений на користь суахілі, однак у 1995 році це рішення було скасовано. У 2005 році парламент Уганди відновив суахілі як національну мову країни; луганда залишається предметом викладання в школах Буганди; нею також ведеться викладання в початковій школі. Орфографія закріплена рішенням конференції народу ганда в 1947 році.
Крім представників народу ганда, нею володіють близько 100 000 представників інших етносів (1991, перепис), разом близько 3 млн мовців. Носіїв цієї мови найбільше проживає саме в Уганді. Це друга за поширеністю мова в Уганді, вона поступається лише англійській.
Проникнення на території Уганди племен банту датується приблизно першою половиною I тисячоліття н. е. До XVI століття на території Буганди вже існувала централізована держава. Активні контакти з європейськими та арабськими торговцями і колонізаторами поширюються лише від середини XIX ст.
Тоді ж почалося і дослідження мови луганда, яким займалися в першу чергу місіонери. З початку XX століття на території Уганди починає поширюватися суахілі, лінгва-франка Східної Африки. Після здобуття незалежності Угандою офіційною мовою країни стала англійська.
Розглядалася також можливість надання цього статусу одній з тубільних мов, і двома основними кандидатами були луганда і суахілі. Багато хто з тих, хто не належав до народу ганда, були проти луганди. Врешті при Іді Аміні вибір був зроблений на користь суахілі, однак у 1995 році це рішення було скасовано. У 2005 році парламент Уганди відновив суахілі як національну мову країни; луганда залишається предметом викладання в школах Буганди; нею також ведеться викладання в початковій школі. Орфографія закріплена рішенням конференції народу ганда в 1947 році.
