Китайська мова

Китайська мова
Кита́йська мо́ва, або хі́нська мо́ва (усна — ; писемна — ) — мова китайців (ханців, або хінців). Перша мова світу за кількістю мовців — понад 1,2 мільярда осіб. Належить до сино-тибетської мовної сім'ї. Поширена в Китаї (Хіні), країнах синосфери та місцях проживання китайської діаспори (Південно-Східна Азія, США, Австралія, Перу, Британія, Італія, Росія, Україна). Належить до тонових мов. Використовує складну архаїчну ідеограмну писемність — «ханські літери» (漢字), відому на Заході як китайські (хінські) ієрогліфи, числом до 50-80 тисяч знаків. Оформилася у І тис. до н.е. Пройшла велику еволюцію. У IV—VIII ст. писемна мови (класична писемна) поширилася в Кореї, Японії й В'єтнамі, де виконувала роль мови міжнародного спілкування до кінця ХІХ ст. Офіційна мова Китайської Народної Республіки, Китайської Республіки на Тайвані, Сінгапуру. Одна з шести офіційних і робочих мов ООН.

Китайська мова має низку діалектів, що істотно відрізняються один від одного. Найбільш разючою є різниця між південними та північними діалектами китайської мови. Загальновідомо, що житель Пекіна практично не розуміє мешканця південних районів Китаю (якщо той розмовляє лише своєю власною говіркою). Часто діалекти китайської мови вважають окремими мовами. На користь цієї думки свідчить той факт, що відмінності між китайськими діалектами можна порівняти з відмінностями між романськими мовами, наприклад, між іспанською та італійською. Також усі діалекти використовують одне й те саме письмо. Найбільше відрізняються діалекти фонетично; існує багато лексичних відмінностей; є наявними деякі відмінності в граматиці.

Країна
  • Макао
    Спеціальний адміністративний район Аоминь, скорочено Аоминь, або Макао (, Macau, Macao) — особливий адміністративний район Китайської Народної Республіки, колишня колонія Португалії на невеличкому півострові в гирлі р. Сіцзяну (Південнокитайське море), передана КНР в грудні 1999 в результаті деколонізації Португалії. Керується КНР на основі спеціальної міжнародної угоди.

    1557 року Португалія орендувала острів Аоминь у Мінського Китаю з умовою збереження за нею суверенних прав на півострів. Але згодом Португалія відмовилася сплачувати оренду і з 1874 оголосила Аоминь (Макао) своєю колонією. У 1887 році Португалія отримала вічні колоніальні права на Макао, що дало їй суверенітет над Макао. Однак у розпал Культурної революції в 1966 році жителі, незадоволені колоніальною адміністрацією, за підтримки КНР здійснили бунт, який увійшов до історії як і в якому загинули 8 осіб і понад 200 зазнали поранень. Після цього Португалія втратила повний контроль над колонією і погодилася співпрацювати з комуністичною владою в обмін на продовження управлінням Макао.
  • Острів Різдва
    О́стрів Різдва́ (Christmas Island) — невеликий острів в Індійському океані, зовнішня територія Австралії.

    Площа острова — 135 км²; населення — 1402 особи, але громадян близько 360 осіб. 70 % населення — китайці, 20 % — європейці і близько 10 % — малайці. У релігійному відношенні переважають буддисти (близько 35 % — в основному китайці), мусульмани — близько 25 % (малайці і деякі китайці), близько 20 % — християни (практично всі європейці і деякі китайці). Серед китайців поширений і даосизм (близько 15 %).
  • Тринідад і Тобаго
    Республіка Триніда́д і Тоба́го (Republic of Trinidad and Tobago ) — острівна держава в південній частині Карибського моря, неподалік від узбережжя Венесуели. Вона складається з двох великих островів — Тринідаду та Тобаго, а також великої кількості дрібних островів. Країна розташована за 10,6 кілометра (7 миль) на північ від Венесуели та трохи південніше Гренади, між 10° 2' — 11° 12' північної широти, і 60° 30' — 61° 56' західної довготи.

    Країна до 1962 року була колонією Великої Британії, з моменту здобуття незалежності входить в Співдружність націй.
  • Палау
    Пала́у, офіційна назва Респу́бліка Пала́у (Beluu er a Belau, Republic of Palau, パラオ共和国) — держава у Мікронезії, у західній частині Каролінських островів, у групі островів Палау.

    Країна поставляє на світовий ринок копру і тунця, але в наші дні одержує значний дохід і від сфери туризму. Основа економіки Палау — рибальство, вирощування кокосових горіхів, батату. Тваринництво (велика рогата худоба, свині, кози). Електроенергію виробляють на електростанції потужністю 16 тис. кВт. Добре розвинуті мистецькі ремесла. Регулярне морське сполучення між островами Мікронезії та Сіднеєм (Австралія). Повітряне сполучення з Гуамом.
  • Північні Маріанські Острови
    Північні Маріанські Острови (Northern Mariana Islands), офіційна назва Співдружність Північних Маріанських Островів (Sankattan Siha Na Islas Mariånas) — співдружність у політичному союзі зі Сполученими Штатами Америки, розташована у стратегічно важливому місці у західній частині Тихого океану. Складається з 15 островів; їхні географічні координати — 15°1′2″ пн. ш., 145°4′5″ сх. д. Населення островів становить близько 80 тис. жителів. Загальна площа суші всіх островів — 463,63 кв. км. На островах збереглося кілька активних вулканів.

    Маріанські острови були відкриті експедицією Фернана Магеллана 6 березня 1521 року. Там аборигени чаморро, що жили на стадії первісно-общинного ладу, викрали в іспанців човен, і Магеллан назвав ці острови «Las Islas de los Ladrones» — тобто «Острови злодіїв», або «Розбійницькі острови». Хоча ці острови були оголошені володінням Іспанії ще в XVI столітті, практично контроль над ними іспанці почали встановлювати тільки з 1668 року. Там висадилися іспанські монахи-єзуїти, перейменували острови в Маріанські, «Las Islas Marianas», або «Las Marianas» на честь Маріанни Австрійської, і почали навернення аборигенів у християнську віру.