Каталонська мова

Каталонська мова
Каталонська мова, або каталанська мова (català; вимовляється або ) — мова Західного Середземномор'я, належить до романської групи індоєвропейської мовної родини.

Каталанською говорять в Іспанії та Франції, а також в Італії та Андоррі, зокрема у таких великих містах, як-от Барселона та Валенсія. З 1970-х років ця мова стала офіційною на тих територіях, де нею послуговуються. До цього протягом кількох століть каталанську забороняли або піддавали репресіям як в Іспанії, так і у Франції.

Каталанська є окремою мовою, а не діалектом іспанської.

Здебільшого ті, для кого ця мова є рідною, володіють також іспанською, французькою або італійською.

У період з 1979 до 2007 років каталанська мова отримала певний офіційний статус на всіх адміністративних територіях, які є частиною каталанських країн, окрім Ал-Карші та Західної смуги. В Автономній області Каталонія вона є однією з трьох офіційних мов та єдиною «власною (або історичною) мовою» з 1979 р.

Починаючи з XIII ст. каталанська мова називалася по-різному на різних територіях. Наразі найпоширенішими є три назви: каталанська (або каталонська), валенсійська (лише в Автономній області Валенсія в Іспанії) та каталанська-валенсійська-балеарська (найчастіше в академічному вжитку).

Із точки зору фонетики, лексики та граматики найближчою до каталанської є окситанська мова (з VIII до XIII ст. каталанська мова являла собою діалект окситанської). Перші письмові пам'ятки каталанською зафіксовано раніше, ніж усіма іншими мовами Іберійського півострова, зокрема іспанською та португальською. Каталанську у світі розуміють близько 11,6 млн осіб, за кількістю мовців — це 6 романська мова після іспанської, португальської, французької, італійської та румунської мов. У Європейському Союзі каталанська є 14-ю мовою за кількістю мовців, у світі — 80-ю.

Існує дві великі групи діалектів — східні (на основі яких створено літературну мову) та західні (на основі південно-західних діалектів кодифіковано літературну мову Автономної області Валенсія).

У каталанській використовують адаптовану латинку, зокрема кілька буквосполучень, які не зустрічаються в інших романських мовах (-ny-, -l·l-, -ig). Граматика та фонетика каталанської мови має як спільні (зокрема 2 числа та 2 роди у іменника, прикметника та артикля, відмінникова система у займенника), так і відмінні риси (8, а не 7 голосних, як у більшості романських мов, вживання означеного артикля перед іменами) з сусідніми галло-романськими та західно-іберійськими мовами.

Каталанська мова вплинула на сусідні мови, зокрема на іспанську (наприклад, назва колишньої грошової одиниці Іспанії «песета» походить від каталанського peça), у свою чергу лексичний фонд мови збагачено численними запозиченнями з баскійської, германських, окситанської, арабської, іспанської, французької та англійської мов. Основу мови складають слова латинського походження. З каталанської до української увійшли такі слова, як-от паелья та барак.
Країна