Індонезійська мова

Індонезійська мова
Індонезі́́йська мо́ва (Bahasa Indonesia) — одна з австронезійських мов. Офіційна мова (з 1945 р.) і мова міжнаціонального спілкування в Індонезії. У побутовому спілкуванні її використовує близько 20 млн осіб. Загальна кількість тих, хто володіє мовою на різному рівні, близько 200 млн. Діалектів немає.

Індонезійська мова сформувалася в першій половині XX століття на базі малайської мови, яка традиційно використовувалась в цьому регіоні як лінгва-франка. Назва «індонезійська мова» була прийнята 1928 року на Конгресі молоді та поступово витіснила назву «малайська мова». Писемність на основі латинського алфавіту.

В індонезійській мові є 30 звуків. А індонезійська абетка має 26 літер: Aa Bb Cc Dd Ee Ff Gg Hh Ii Jj Kk Ll Mm Nn Oo Pp Qq Rr Ss Tt Uu Vv Ww Xx Yy Zz.

Наголос не виражений, слова вимовляються з однаковим наголосом на кожному складі. Голосні майже не редукуються. Звукипозначаються літерами j, c, y (до реформи 1972 року, яка уніфікувала правопис з малайською мовою, писали dj, tj, j). Поєднання ng позначає звук.

Країна