Fr
Швейца́рський франк (код валюти згідно з ISO 4217: CHF, символ: ₣ або Fr.) — офіційна валюта Швейцарії та Ліхтенштейну. Емісійний інститут — Національний банк Швейцарії.
Сьогодні в Європі лише швейцарська валюта носить назву франк. На чотирьох офіційних мовах Швейцарії назва звучить так: Franken (німецькою), franc (французькою і ретороманською) та franco (італійською). Одна сота частина франка називається ''Rap (мн. — Rappen) (Rp.) німецькою, centime (c.) французькою, centesimo (ct.) італійською та rap'' (rp.) ретороманською. На сьогодні в обігу перебувають монети номіналом 5, 10, 20 рапенів/чентіссімо/сантимів та 1/2, 1, 2, 5 франків і банкноти в 10, 20, 50, 100, 200 та 1000 франків.
Швейцарський франк з'явився в 1850 році і за вартістю дорівнював французькому франку. Він замінив різноманітні валюти швейцарських кантонів, деякі з них до того часу використовували франк (ділився на 10 баценів чи 100 сантимів), який по вартості дорівнював 1,5 французького франка.
До 1850 року виготовленням монет в Швейцарії займалися більш ніж 75 різних установ, включаючи 25 кантонів і напів-кантонів, 16 міст, абатств. В обігу перебувало близько 860 видів різних за вартістю і номіналом монет. Більше того, в 1850 році національні валюти становили лише 15% від загальної кількості грошей в обігу, решта це були іноземні валюти, які були привезені купцями. На додачу до цього деякі приватні банки почали випускати перші банкноти. Загальна кількість монет і банкнот, що перебували в обігу доходила до 8 000. Це створювало дуже багато проблем.
Для того, щоб вирішити цю проблему в новій Швейцарській федеральній конституції 1848 року було прописано, що новий Федеральний Уряд буде єдиним в Швейцарії, хто випускатиме гроші. Через два роки вийшов федеральний закон про монетну систему, який був прийнятий федеральними зборами 7 травня 1850 року, згідно з яким франк став єдиною офіційною грошовою одиницею в Швейцарії.
В 1865 році Франція, Бельгія, Італія та Швейцарія об'єднались в Латинський монетний союз і домовились обмінювати свої національні валюти в співвідношенні 4,5 грами срібла за 0,290322 грами золота. Пізніше було встановлене співвідношення валют лише до золота (Золотий стандарт). Навіть після того, як монетний союз втратив свою силу в 1920-х роках і перестав існувати в 1927, Швейцарія дотримувалась цього співвідношення аж до 1967 року.
В XX столітті, швейцарський франк традиційно відносився до валют податкових гаваней чи офшорних зон, з рівнем інфляції близьким до нуля і законодавчо закріпленими золотовалютними запасами на рівні мінімум 40%. Проте, цю прив'язку до золота, що була введена в 1920-х роках, скасовано в 2000 році у зв'язку з поправками до швейцарської конституції. Також на початку 2000-х, в рамках домовленостей з Європейським Союзом, була послаблена банківська таємниця в швейцарських банках та активізовано обмін податковою інформацією з країнами ЄС.
Швейцарський франк протягом усієї своєї історії залишався одним з «найтвердіших» за курсом серед усіх валют у Європі та світі. Девальвація франка була зафіксована тільки 27 вересня 1936 року і була викликана Великою депресією, коли франк знецінився на 30% слідом за англійським фунтом, доларом США і французьким франком. В другій половині XX століття швейцарський франк продовжував залишатися одним з «найтвердіших» у світі — поряд з японською єною, а на початку 2000-х він випередив і єну.
Значне одномоментне зміцнення швейцарського франку відбулося 15 січня 2015 року. Воно було викликане захисними діями центробанку Швейцарії у відповідь на ризики від боргової кризи в єврозоні. Тоді франк виріс відносно всіх валют світу на 20-30%.
Монети швейцарського франку чеканяться на Швейцарському монетному дворі. Сьогодні в обігу перебувають монети номіналом в 5, 10, 20 рапенів/чентіссімо/сантимів та 1/2, 1, 2 та 5 франків. Раніше випускалися також монети номіналом в 1 (до 2006 року) та 2 (до 1977 року) рапенів/чентіссімо/сантимів.
