Сент-Вінсент і Гренадини, або Сент-Вінсент і Гренадіни (Saint Vincent and the Grenadines) — незалежна держава в групі Навітряних островів Малих Антильських островів. До складу території входять відносно великий острів Сент-Вінсент і близько 32 дрібних островів, які входять до групи Північні Гренадини, а також рифів Тобаго. Загальна площа островів — 389,3 км², з них Сент-Вінсент — 344 км², Гренадини — 45,3 км². Назва країни походить від імені Святого Вінсента та іспанської провінції Гранада.
Населення: 109 000 (2013), столиця і головний порт країни — Кінгстаун (16 500 жителів).
Острів Сент-Вінсент відкрив Христофор Колумб 22 січня 1498 року, в День св. Вінсента. До моменту відкриття острів був населений вже 5,5 тисячі років: спочатку індіанцями чибоні, які перебралися на острови з території південноамериканського континенту приблизно в 5000 році до н. е. Потім, приблизно в III столітті сюди переселилися араваки, яких потім витіснили войовничі індіанці кариби. Після початку колонізації острова кариби вчинили запеклий опір іспанцям, що володіли островом до 1627. Опір індіанців насилу придушили набагато пізніше, ніж на інших територіях регіону — тільки в середині XVIII століття.
У XVII—XVIII століттях острів по черзі переходив під контроль Великої Британії і Франції. З 1719 французи почали вирощувати там кавове дерево, тютюн, індигоферу і бавовник. Як робочу силу масово почали завозити рабів з Африки, внаслідок змішаних шлюбів з індіанцями утворився прошарок «темношкірих карибів». Після скасування рабства в 1834 році для роботи на плантаціях залучалась наймана робоча сила з Індії і Португалії. Все це обумовило дуже строкатий етнічних склад населення країни.
Англійці захопили острів у 1763 році, а з 1783 року острови за Версальським мирним договором стали британською колонією. Англійці продовжували інтенсивно створювати плантації і завозити рабів. Незабаром спалахнуло повстання «чорних» і «жовтих» карибів, що супроводжувалося вбивствами багатьох жителів англійських поселень і знищенням плантацій. Повстання було жорстоко придушене англійцями, які виселили більш як 5 000 індіанців на інші острови і в резервації.
З 1838 острови входили до складу колонії Британські Навітряні острови. Наприкінці XIX-початку XX століть економіка островів прийшла в занепад внаслідок звільнення рабів і через ряд руйнівних ураганів і вивержень вулкана Суфрієр, лише 1902 року в наслідок виверження вулкана загинуло 2000 жителів. У 1951 запроваджене загальне виборче право, з 1958 по 1962 Сент-Вінсент і Гренадини входили до Федерації Вест-Індії. У 1969 Сент-Вінсент і Гренадини отримали статус «асоційованої держави» з правом повного внутрішнього самоврядування. Повністю незалежною державою в складі Британської Співдружності стали 27 жовтня 1979 року. До того часу сільськогосподарське виробництво повністю вийшло з кризи початку століття і знову посіло провідні позиції в регіоні. Однак стихійні лиха наприкінці 1970-х-1980-х роках знову дуже підірвали його позиції. У 1990-х роках через часті негаразди в сільському господарстві було прийнято рішення розвивати туризм як основну галузь господарства.
